Історія та розвиток контактних лінз

Ідея застосовувати лінзи, що знаходяться в прямому контакті з очима не нова. Ще в 1508 р Леонардо да Вінчі описав лінзу, яка при розміщені на око повинна була змінити оптичні властивості ока.

Триста років потому, в 1827 р, англійський астроном Джон Гершель описав скляну контактну лінзу, виготовлену так, щоб її форма відповідала формі ока. А в 1887 р Ф.Мюллер помістив сформовану видуванням скляну лінзу на око пацієнта, у якого були видалені повіки. Лінза захищала око і запобігала втраті вологи. Пацієнт носив цю лінзу більше 20 років.

У 1888 р. А. Фік описав першу контактну лінзу, призначену для корекції зору. Аж до середини 40-х років нашого століття всі контактні лінзи були склерального типу, тобто покривали всю поверхню ока. Такі лінзи виготовлялися зі скла і мали діаметр 20-30 мм і товщину 1-2 мм. простір між лінзою і оком заповнювала рідина. Лінзи часто викликали набряк рогівки, що призводило до затуманення зору і неприємних відчуттів всього через кілька годин носіння. Крім того, після видалення лінзи з ока потрібен тривалий час для відновлення рогівки.

Перші скляні лінзи для рогівки розробив і встановив Е. Кальт.

У 1938 р Мюллер і Обріг сконструювали першу склеральну контактну лінзу повністю з пластика. Цей пластик (поліметилметакрилат-ПММА) був запропонований фірмою «Ром енд Хаас» для виготовлення ліхтарів для кабін літаків.

Кевін Таухи розробив першу роговину контактну лінзу з ПММА в 1947 р розуміючи необхідність змивання ока слізної рідиною, що забезпечує доступ кисню. Він встановив стандарт на підбір твердих контактних лінз.

В кінці 1950-х рр. чеський вчений Отто Віхтерле розробив полімерний гідрогель, що став основою для матеріалів, що використовуються зараз при виробництві сучасних м'яких контактних лінз. Полімер (гідроксіетилметакрилату) ГЕМА — це матеріал, що володіє здатністю поглинати воду. При цьому він стає м'яким і гнучким і пропускає кисень.

З моменту появи м'яких контактних лінз було зроблено багато удосконалень в їх конструкції, що дозволило поліпшити їх експлуатаційні показники. Перші лінзи мали велику товщину, що часто викликало спотворення зорового сприйняття. У міру вдосконалення конструкції і процесу виготовлення лінз зорове сприйняття і показники носіння поліпшувалися. Полімер ГЕМА і донині є основою більшості матеріалів м'яких контактних лінз, хоча різними виробниками використовуються деякі модифікації.

Розробка м'яких лінз дала потужний поштовх розвитку промисловості контактних лінз. Такі лінзи зручні при першому ж застосуванні і майже не вимагають адаптації, завдяки чому багато пацієнтів, хто користувався окулярами, переходять на контактні лінзи.