Синдром сухого ока (ксерофтальмія)

Синдром сухого ока – це сукупність клінічних ознак та функціональних порушень, обумовлених висиханням рогівки та кон'юнктиви. Пересихання поверхні відбувається через тривалу нестабільність слізної плівки. Поширеність патології становить 5-14% населення. Серед офтальмологічних пацієнтів такі порушення трапляються із частотою до 60%. Якщо людина перенесла операцію на органах зору, носить контактні лінзи, піддає очі інтенсивним навантаженням, висока ймовірність розвитку ксерофтальмії. Ризик виникнення патології збільшується у людей похилого віку. У дітей аномалія зустрічається рідко.

Синдром сухого ока: класифікація

Класифікація захворювання за ступенем тяжкості передбачає виділення легкої, помірної та тяжкої форми перебігу. За легкої форми симптоми мало виражені. При помірній формі спостерігається почервоніння білкової оболонки – склери, виділення з кон'юнктиви у вигляді піни, ознаки епітеліопатії (ушкодження клітин рогівки). При тяжкій формі перебігу значно порушується зорова функція, з'являється почуття вираженого дискомфорту в очах.

Розрізняють форми – обумовлені недостатньою продукцією слізної рідини та дефіцитом водного компонента слізної плівки.

Синдром сухого ока: причини захворювання

Мультифакторна патологія виникає внаслідок різних причин. Залежно від особливостей патогенезу виділяють патофізіологічні процеси, що призводять до порушення:

• Загальне зниження продукції слізної рідини.
• Порушення синтезу сліз унаслідок впливу зовнішніх факторів.
• Дисфункція слізних залоз внаслідок комбінованого впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Залежно від причин порушень розрізняють синдромальну, симптоматичну, артифіційну сухість очей. Синдромальна форма розвивається на фоні інших системних захворювань – ендокринних, імунних, ревматичних (колагенози), гормональних. Симптоматична сухість в очах зазвичай викликана місцевими причинами:

• Офтальмологічними захворюваннями – екзофтальм (випинання очей з очних ямок назовні), лагофтальм (порушення змикання повік), ендокринна офтальмопатія (набряк і почервоніння органів зору, що супроводжуються розростанням з'єднувальної тканини).
• Рубцеві зміни тканин слизової оболонки внаслідок опіків та очної інфекції.
• Дисфункція залоз, які у нормі виробляють слізну рідину. Дисфункція буває вродженою та набутою.

Спровокувати порушення продукції сліз можуть зовнішні чинники, що призводить до розвитку арттафіціальної сухості очей. Основні зовнішні чинники – дим, випромінювання від монітора, косметичні засоби, робота кондиціонера. Часто порушення виникають у результаті носіння неправильно підібраних лінз та після таких офтальмологічних хірургічних втручань, як корекція зору лазером. Чинники, що провокують захворювання:

• Сухий клімат із підвищеною температурою повітря.
• Приймання фармацевтичних препаратів.
• Робота кондиціонера.
• Несприятлива екологічна ситуація.
• Тривала робота за комп'ютером.

Патологія може бути викликана недостатньою продукцією слізної рідини, часто виявляється у жінок в період менопаузи. Вторинний синдром сухого ока спостерігається у пацієнтів із хворобою Паркінсона, що пов'язано зі зменшенням частоти моргань та як наслідок погіршення зволоження рогівки.

Симптоми синдрому сухого ока

Ознаки синдрому сухого ока включають нестерпність вітру, пилу та диму. Пацієнти скаржаться на хворобливі відчуття при використанні крапель із нейтральним складом. Зрозуміти, що сухі очі, можна за ознаками:

• Почервоніння склери.
• Відчуття присутності піску чи стороннього тіла у власних очах.
• Почуття сверблячки та печіння.

• Підвищена чутливість до світла.
• Погіршення гостроти зору.
• Сльозотеча (як рефлекторна захисна реакція) після сильного подразнення.
• Відчуття тяжкості в області ока.

Сухий кон'юнктивіт може проявлятися гострим болем, затуманюванням зору. Симптоми можуть з'являтися епізодично та змінюватися. Фактори, що сприяють посиленню симптоматики:

• Напруга зору протягом тривалого часу (після перегляду телевізора, водіння автомобіля, роботи за комп'ютером).
• Кліматичні умови, сухість повітря.
• Наявність таких зовнішніх подразників, як дим чи пил.
• Зневоднення організму.
• Приймання ліків (Ізотретиноїн, гіпотензивні, седативні, антигістамінні, сечогінні засоби).

Проява симптомів зазвичай зменшується у прохолодну, дощову погоду або в умовах підвищеної вологості, наприклад, під час гігієнічних процедур (душ, ванна).

Ксерофтальмія призводить до зміни кон'юнктиви, що виявляється під час візуального огляду. Слизова оболонка виглядає тьмяною.

Діагностика синдрому сухого ока

Діагноз ставиться лікарем-офтальмологом на підставі скарг пацієнта та клінічної картини. Додатково можуть проводитися дослідження – проба Ширмера та визначення часу розриву слізної плівки. Тест Ширмера виконується за допомогою паперових смужок, які поміщаються в область між середньою та латеральною (віддаленою від серединної площини) третьою частиною нижньої повіки при закритих очах. Тест проводиться без анестезії. Якщо через 5 хвилин смужка фільтрувального паперу зволожується менше, ніж на 5,5 мм, це означає порушення продукції слізної рідини. Два позитивні тести поспіль – привід поставити пацієнтові діагноз ксерофтальмії.

Синдром сухого ока: лікування

Лікування синдрому сухого ока у відділенні офтальмології може включати тарзорафію - операцію, в ході якої повіки частково зашиваються, що призводить до звуження очного отвору. Інші методи лікування – стимуляція слізних залоз лазером та точкова оклюзія, коли механічно блокується відтік сліз. Блокування дренажного каналу, через який відбувається відтік сліз, сприяє збереженню рідини на поверхні слизової оболонки ока. Основні завдання терапії:

• Стабілізація продукції слізної рідини.
• Збільшення зволоження рогівки та кон'юнктиви.
• Зменшення тертя.
• Зменшення виразності запалення.
• Створення умов відновлення епітеліального шару рогівки.
• Виняток впливу факторів, які провокують алергію.
• Поліпшення гостроти зору.

Лікар призначає препарати – штучні сльози у вигляді крапель. Використання штучних зволожувачів призводить до швидкого регресу симптомів. Ефект нетривалий при закопуванні складів зі зниженою в'язкістю. Потрібно повторне закопування засобу з наростання симптомів. Краплі з більшою в'язкістю утворюють плівку, яка довше затримується на поверхні слизової оболонки. Препарати, до складу яких входять ліпіди (гліцерин, мінеральні оливи), перешкоджають випаровуванню рідини. При нічному лагофтальмі призначають мазі – замінники сліз.

Лікар може порекомендувати спеціальні склеральні контактні лінзи для сухих очей, при носінні яких утворюється простір, заповнений слізною рідиною. При надяганні між рогівкою та склеральною лінзою знаходиться водний шар.

Повністю вилікувати сухий кон'юнктивіт, спровокований хронічними аутоімунними та ендокринними захворюваннями, неможливо. Однак можна контролювати перебіг патології, не допускаючи розвитку ускладнень.

Синдром сухого ока: лікування в домашніх умовах

Щоб позбутися неприємних симптомів, потрібно створити у приміщенні умови, які покращують продукцію слізної рідини та перешкоджають пересиханню слизової оболонки. Основні методи лікування в домашніх умовах:

• Підтримка гігієни повік.
• Дієта - виняток продуктів, здатних спровокувати алергію. Корисні продукти, що містять Омега-3 жирні кислоти, у тому числі жирні сорти морської риби (лосось, скумбрія, оселедець), чорна та червона ікра, кальмари та устриці, горіхи.
• Дотримання питного режиму.
• Використання побутових приладів – зволожувачів повітря.
• Відмова від куріння, зокрема пасивного.

Народні засоби допоможуть полегшити наслідки. Ефективні компреси на основі відварів ромашки, розмарину, м'яти, петрушки. Компреси із пакетиків зеленого чаю також зменшують подразнення.

Вправи для очей при синдромі сухого ока

Ефективний засіб – масаж повік, який є простим і доступним засобом зменшити вираженість симптомів. Основна мета масажу – стимуляція діяльності мейбомієвих залоз. Їхній секрет входить до складу слізної плівки, сприяє утриманню слізної рідини на поверхні слизової оболонки. Масаж роблять ватяною паличкою або подушечками пальців. М'які, плавні, кругові масажні рухи прямують горизонтально вздовж краю верхньої та нижньої повіки. Перед сеансом можна виконати погладжування повік між куточками ока – від внутрішнього до зовнішнього.

Боротися із захворюванням допоможуть вправи, що усувають втому та напругу очей:

• Закрити очі, прикрити повіки долонями без натиску на 1-2 хвилини.
• Швидко моргати протягом 10 секунд.
• Повільно обертати очима за годинниковою стрілкою, потім у зворотному напрямку протягом 30 секунд.
• Зажмурити очі на 2-3 секунди, потім розслабити та відкрити. Повторити 10 разів.
• Відвести очі максимально ліворуч, потім праворуч. Повторити 10 разів.
• Відвести очі максимально вгору, потім вниз. Повторити 10 разів.
• Дивитися на крапку на склі з відстані 15-20 см, потім перевести погляд в далечінь на об'єкт за вікном. Повторити 10 разів.

Використання сонцезахисних окулярів запобігатиме потраплянню пилу та частинок сміття під час вітру. При роботі за комп'ютером краще розташувати монітор нижче рівня очей. У такому положенні повіка більше прикриває слизову оболонку, перешкоджаючи її пересиханню. Корисно робити перерви через кожні 1-2 години роботи, щоб прогулятися.

Профілактика синдрому сухого ока

Для профілактики ксерофтальмії потрібно частіше моргати під час перегляду телевізійних програм або роботи за комп'ютером. Важливо не перенапружувати органи зору, дотримуватися дієти та питного режиму, захищати органи зору від ультрафіолетового випромінювання та зовнішніх подразників. З появою ознак патології краще записатися на прийом до лікаря-офтальмологу.

Чим небезпечний синдром сухого ока

Наслідки пов'язані з періодичним погіршенням гостроти зору, що порушує повсякденну активність. Жити та працювати стає складно. При тяжкій формі перебігу спостерігається гіперемія кон'юнктиви, точкове ураження епітелію. Щоб упоратися з роздратуванням, пацієнти часто інтенсивно моргають.

Стійке зниження зорової функції відбувається рідко. Однак можливе значне погіршення гостроти зору, зумовлене кератинізацією (процес зроговіння тканини) поверхні слизової оболонки або патологічною зміною структури епітелію рогівки. Ускладнення в цьому випадку включають рубцювання тканини, неоваскуляризацію (патологічне розростання судин), інфікування та перфорацію (утворення наскрізного дефекту).

Чи можна носити лінзи при синдромі сухого ока

При ксерофтальмії лікарі рекомендують носити лінзи не завжди, при необхідності. Довге носіння виробів призводить до порушення слізного шару та пересихання рогівки. Контактні лінзи при синдромі сухого ока обов'язково потрібно знімати вночі. Виняток можна зробити для інноваційних продуктів американської компанії Alcon. Щоб безперешкодно носити лінзи, потрібно постійно зволожувати слизову оболонку. Краплі від синдрому сухого ока при носінні лінз слід використовувати не рідше 5-6 разів протягом дня.